Захворювання починається зі змін суглобового хряща, рахунок якого відбувається ковзання суглобових поверхонь кісток.Порушення харчування та втрата еластичності призводять до його дистрофії та розсмоктування, при цьому оголюється кісткова тканина суглобових поверхонь, порушується ковзання, звужується суглобова щілина, змінюється біомеханіка суглоба.Дратується синовіальна оболонка, що вистилає суглоб і виробляє синовіальну рідину (яка живить хрящ і відіграє роль фізіологічного мастила), що призводить до збільшення її кількості в суглобі (синовіт).На тлі звуження суглобової щілини зменшується обсяг суглоба, синовіальна рідина випинає задню стінку суглобової капсули, формується кіста Беккера (яка, досягаючи великих розмірів, може викликати біль у підколінній ямці).
Тонка та ніжна тканина суглобової капсули заміщується грубою сполучною тканиною, змінюється форма суглоба.Розростається навколосуглобова кісткова тканина, формуються остеофіти (патологічні кісткові розростання).Порушується кровообіг у навколосуглобових тканинах, у них накопичуються недоокислені продукти обміну речовин, які подразнюють хеморецептори, розвивається стійкий больовий синдром.З огляду на зміни анатомії суглоба виникає порушення роботи оточуючих м'язів, з'являється гіпотрофія і спазм, порушується хода.З'являється стійке обмеження обсягів рухів у суглобі (контрактура), іноді настільки виражене, що можливі лише коливальні рухи (ригідність), або повна відсутність рухів (анкілоз).
Гонартроз – досить поширене захворювання: на нього страждає 10% всього населення планети, а у віці старше 60 років він вражає кожну третю людину.
Причини гонартрозу
- Травми кісток та суглобів.
- Запальні захворювання суглобів (ревматоїдний, подагра).
- Порушення мінерального обміну при різних ендокринопатіях (цукровий діабет, захворювання паращитовидних залоз, гемохроматоз).
- Захворювання м'язового апарату та нейропатії (хвороба Шарко).
Крім основних причин, виділяють також несприятливі фонові фактори розвитку гонартрозу, до яких відносять:
- надмірна вага (у прямому сенсі чинить тиск на нижні кінцівки);
- вік (недугу схильні переважно особи похилого віку);
- жіноча стать (за статистикою у жінки хворіють частіше);
- підвищені спортивні та професійні фізичні навантаження.
Симптоми остеоартрозу колінних суглобів
- Біль, що зростає при ходьбі і слабшає у спокої.
- Утруднення звичних, фізіологічних рухів у суглобах.
- Характерний «хрускіт» у суглобах.
- Збільшення суглобів у розмірі та їхня видима деформація.
Стадії гонартрозу
Клінічні стадії артрозу колінного суглоба.Хвороба проходить кілька етапів.
- На першій стадії людина відчуває лише невелике почуття дискомфорту чи «тяжкість» у коліні, що турбують під час ходьби на тривалі дистанції або підвищені фізичні навантаження.Рентгенологічне обстеження буде малоінформативно: можна виявити лише невелике звуження суглобової щілини, інших змін не буде.У дебюті хвороби людина не звертається до фахівців, не надаючи особливого значення симптомам, що з'явилися.
- Для другої стадії характерні відчутні болі, ступінь виразності яких зменшуються у спокої.З'являється утруднення рухів у суглобах, при ходьбі чути характерний «скрип» (від пацієнта можна почути розхожу в побуті фразу – «колінки скриплять»).При проведенні рентгенографії виявляється чітко помітне звуження суглобової щілини та поодинокі остеофіти.
- При переході гонартрозу на наступну, третю стадію, болючі відчуття турбуватимуть пацієнта постійно, зокрема й у спокої, виникає порушення зміни суглобів, тобто.деформація, що посилюється за рахунок набряку в момент приєднання запалення.На рентгенограмах визначається звуження суглобової щілини помірного ступеня та множинні остеофіти.На третій стадії по медичну допомогу звертаються вже багато, т.к.якість життя суттєво страждає через болі та утруднення нормальної ходьби.
- Четверта стадія супроводжується нестерпним, вимотуючим болем.Мінімальні спроби руху стають тяжким випробуванням для людини, деформація суглобів помітна візуально, ходьба вкрай утруднена.Рентгенографія виявляє істотні зміни: суглобова щілина на знімках практично не визначається, виявляються множинні грубі остеофіти, «суглобові миші» (уламки кістки, що руйнується, що потрапляють в порожнину суглоба).Ця стадія гонартрозу в більшості випадків тягне за собою інвалідність: часто результатом захворювання є повне зрощення суглоба, його нестабільність, утворення «хибного суглоба».
Хто лікує артроз колінного суглоба?
Кваліфіковану лікарську допомогу при гонартрозі можуть надати пацієнтові терапевт, ревматолог та лікар загальної практики (сімейний лікар), але ці фахівці займаються лікуванням колінного суглоба при неускладненому артрозі.Коли виникає синовит або призначене терапевтом лікування не дає належного ефекту, без допомоги ортопеда не обійтися.У ситуаціях, коли потрібна хірургічна допомога, хворий прямує до спеціалізованого ортопедо-травматологічного відділення.
Як і чим лікувати артроз колінного суглоба?
Відомі на сьогодні способи лікування артрозу колінного суглоба поділяються на немедикаментозні консервативні, медикаментозні та хірургічні.
Немедикаментозні методи
Багато пацієнтів запитують: «Як вилікувати артроз колінного суглоба без таблеток?»Відповідаючи на нього, з жалем доводиться констатувати, що гонартроз є хронічним захворюванням, усунути його неможливо.Однак багато існуючих на сьогоднішній день нефармакологічні способи боротьби з цією недугою можуть значно уповільнити її прогресування та підвищити якість життя пацієнта, особливо при застосуванні на ранніх стадіях хвороби.При своєчасному зверненні до лікаря, і достатньої мотивованості пацієнта на лікування, іноді досить усунути негативні чинники.Так, наприклад, доведено, що зниження надмірної ваги зменшує прояв основних симптомів недуги.
Виняток патологічних фізичних навантажень і навпаки, заняття лікувальною гімнастикою із застосуванням раціональних фізичних програм знижують інтенсивність болю.Доведено, що вправи для зміцнення сили чотириголового м'яза стегна можна порівняти за ефектом із протизапальними лікарськими засобами.
Якщо ми лікуємо артроз колінного суглоба, то необхідно прагнути до правильного харчування: поліпшити еластичні властивості суглобового хряща допоможуть продукти, що містять велику кількість тваринного колагену і хондроїтину (креветки, краби, криль), насичені рослинним колагеном і антиоксидантами свіжі овочі,консервантам, солодкому та пересоленим стравам, навпаки, потенціює порушення обмінних процесів в організмі та накопичення надмірної ваги аж до ожиріння.
Розмірковуючи на тему, яке лікування артрозу коліна найефективніше, варто згадати про такий ефективний лікувально-профілактичний метод, як ортезування: фіксуючі наколінники, ортези, еластичні бинти і ортопедичні устілки знижують і правильно розподіляють навантаження на суглоб.
Комплексне лікування артрозу колінного суглоба також має на увазі призначення дуже ефективних навіть при запущених формах захворювання фізіопроцедур.При широкому застосуванні у різних категорій пацієнтів, які страждають на дане захворювання, довела свою ефективність магнітотерапія: вже після декількох процедур зменшується інтенсивність болю, внаслідок поліпшення кровообігу, зменшення набряку та усунення м'язового спазму збільшується рухливість суглоба.Особливо яскраво ефект магнітотерапії спостерігається у разі розвитку активного запалення в суглобі: значно зменшується вираженість набряку, регресують явища синовіту.Не настільки популярні, але анітрохи не менш ефективні в лікуванні колінного суглоба при артрозі такі методи фізіотерапії, як лазеротерапія та кріотерапія (вплив холодом), що мають виражений болезаспокійливий ефект.
Медикаментозне лікування
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), що випускаються у формах для зовнішнього (різні гелі, мазі) та системного застосування (таблетки, свічки, розчини), давно довели свою ефективність при лікуванні остеоартрозу та широко призначаються лікарями.Блокуючи запалення на ферментативному рівні, вони усувають біль у суглобах та його набряклість, уповільнюють прогресування хвороби.При ранніх проявах захворювання ефективним є місцеве застосування цих препаратів у комплексі з нелікарськими методами.Але при запущеному остеоартрозі колінних суглобів без таблеток не обійтися.Необхідно пам'ятати, що тривалий системний прийом НПЗЗ може викликати розвиток та загострення виразкових процесів у шлунково-кишковому тракті, а також негативно позначатися на функції нирок і печінки.Тому пацієнтам, які протягом тривалого часу приймають НПЗЗ, необхідно також призначати препарати, що захищають слизову оболонку шлунка, і регулярно контролювати лабораторні показники роботи внутрішніх органів.
При далеко зайшовшому, «запущеному» остеоартрозі, коли людина відчуває нестерпні болі, що не вщухають навіть у спокої, порушують нормальний сон, і не знімаються НПЗЗ, кортикостероїдів та нелікарськими методами, можливе призначення опіоїдних болезаспокійливих засобів.Дані препарати застосовуються лише за рецептом лікаря, який розглядає доцільність їхнього призначення в кожному конкретному випадку.
Хондропротектори (при дослівному перекладі - "хрящ, що захищає").Під цією назвою розуміють різні медикаменти, об'єднані однією властивістю - структурно-модифікуючим дією, тобто.здатністю уповільнювати дегенеративні зміни хряща та звуження суглобової щілини.Випускаються вони у формах як для прийому внутрішньо (глюкозамін, хондроїтину сульфат, піаскледин), так і для введення в порожнину суглоба (гіалуронати).Звичайно, ці ліки не творять диво і не «вирощують» новий хрящ, але призупинити його руйнування можуть.Для досягнення стійкого ефекту застосовувати їх треба довго, регулярними курсами кілька разів на рік.
Хірургічне лікування артрозу колінних суглобів
Непоодинокі випадки, коли незважаючи на адекватне комплексне лікування хвороба прогресує, неухильно знижуючи якість життя людини.У таких ситуаціях пацієнт починає ставити запитання: «що робити, якщо при артрозі колінного суглоба призначені ліки не допомагають?», «Чи показано при колінному артрозі хірургічне лікування?», «Як хірургічно лікується артроз колінного суглоба?».Відповідаючи на ці питання, слід пояснити, що показанням до хірургічного лікування остеоартрозу колінних суглобів служать больовий синдром, що не купується, і значне порушення функції суглоба, що не піддаються усуненню при застосуванні комплексної консервативної терапії.
Найпопулярнішим видом хірургічної допомоги при гонартроз є ендопротезування, тобто.видалення власного суглоба з одномоментною установкою металопротезу, котрий замінює його, конструкція якого схожа з анатомією колінного суглоба людини.При цьому обов'язковою умовою проведення цього виду оперативного лікування є: відсутність грубих деформацій статуту, сформованих «хибних суглобів», м'язових контрактур і вираженої м'язової атрофії.
При вираженому остеопорозі (значному зниженні мінеральної щільності кісток) ендопротезування також не показано: «цукрова» кістка не витримає застосування металевих штифтів, і в місці їх встановлення почнеться швидка резорбція (розсмоктування) кісткової тканини, можуть виникати патологічні переломи.Тому таким значущим видається своєчасне вирішення питання необхідності встановлення ендопротезу – воно має бути прийнято тоді, коли вік і загальний стан організму людини ще дозволяють виконати операцію.За результатами віддалених досліджень тривалість ефекту від ендопротезування, тобто.тимчасова тривалість відсутності істотних рухових обмежень та збереження гідної якості життя становить близько десяти років.Найкращі результати оперативного лікування відзначаються у людей 45-75 років із невеликою масою тіла (менше 70 кг) та відносно високим рівнем життя.
Незважаючи на широку поширеність ендопротезування колінного суглоба, найчастіше результати таких операцій є незадовільними, а відсоток ускладнень високий.Це пов'язано з конструктивними особливостями ендопротезів та складністю самого хірургічного втручання (заміна кульшового суглоба значно простіше в технічному плані).До них відносять артромедулярне шунтування та коригуючу остеотомію.Артромедулярне шунтування – з'єднання кістковомозкового каналу стегнової кістки з порожниною колінного суглоба за допомогою шунта – порожнистої металевої трубки.Завдяки цьому жировий кістковий мозок із нижньої третини стегнової кістки потрапляє в колінний суглоб, живлячи хрящ і змащуючи його, чим досягається значне зниження болю.
При зміні осі нижньої кінцівки (але з умовою незначного обмеження обсягів рухів) ефективна коригуюча остеотомія - перетин великогомілкової кістки з корекцією її осі з наступною фіксацією пластиною і гвинтами в потрібному положенні.У цьому досягаються дві мети – нормалізація біомеханіки рахунок відновлення осі кінцівки, і навіть активація кровообігу і метаболізму при зрощенні кістки.І хоча на сьогоднішній день медицина не здатна запропонувати препарат, що позбавляє його назавжди, або інші способи повного лікування даної недуги, здоровий спосіб життя, своєчасне звернення за медичною допомогою та виконання рекомендацій лікаря можуть призупинити його прогресування.